Рафінування феросплавів

Виплавка низькосортних феросплавів з тиглями почалася приблизно в 1860 році. Пізніше отримало розвиток використання доменної плавки феромарганцю і кремнію, що містить менше 12% заліза кремнію. З 1890 по 1910 рр. у Франції феросплави виробляли електродуговими печами. Moissan (H.Moissan) використовував електродугову піч для проведення систематичних випробувань елементів, які важко відновити, а Elu (PLTHaroult) застосовувався для промислового виробництва, коли кокс і деревне вугілля використовувалися як відновники для відновлення відповідних руд, і більшість продукти були з високим вмістом вуглецю. Після 1920 року для задоволення потреб у розробці високоякісної сталі та нержавіючої сталі розпочався новий етап виробництва низьковуглецевих феросплавів. З одного боку, на основі процесу отримання металів термітним методом, запропонованого К. Гольдшмідтом у 1898 р., був розроблений термітний процес для виплавки деяких феросплавів і чистих металів без вуглецю. З іншого боку, був розроблений метод рафінування знекремніювання для окислення кремнійвмісного сплаву в електропечі. Через високу вартість виробництва термітного процесу широко використовується процес декремнізації рафінування. До цього часу середньовуглецевий, низьковуглецевий, мікровуглецевий ферохром, середньовуглецевий, низьковуглецевий феромарганець, металевий марганець все ще в основному очищується цим методом. Метод гарячого змішування рафінування ферохрому полягає в прискоренні реакції рідкої руди, розплаву вапна та кремнієво-хромового сплаву шляхом гарячого змішування, що є подальшим розвитком методу рафінування знекремніювання. Крім того, чисті легуючі добавки (такі як металевий марганець) виробляються шляхом електролізу, а ультравуглецевий ферохром з дуже низьким вмістом вуглецю виробляється шляхом вакуумної декарбонізації. В останні роки був розроблений метод рафінування ферохрому і феромарганцю продуванням чистим киснем. Приблизно в 1940 році Китай використовував невеликі електричні печі для виробництва феросиліцію та феромарганцю. У 1955 році Цзіліньський завод феросплавів почав масове виробництво. Згодом у різних місцях було побудовано низку феросплавних заводів, а феромарганець вироблявся за допомогою невеликих доменних печей для задоволення потреб національної чорної металургії.